Пустоту не розчиниш кавою,
Не виведеш з себе, як пляму.
Її не запхаєш жодною стравою….
Ти дивишся в себе, як в яму.
ЇЇ голос не заглушиш розвагами,
І вже не врятують мрії.
Торкнися її – з повагою –
І Всесвіт довкола маліє.
©Александра Канафоцкая, all rights reserved
Комментариев нет:
Отправить комментарий